Як на Тлумаччині готуються до Святої Вечері

Шостого січня у кожному домі панує особлива атмосфера передріздвяного настрою та дива. У кожного регіону Івано-Франківщини свої особливості приготування Святої Вечері та традиції, що її супроводжують. Тож WestNews розпитав господинь села Пужники, що на Тлумаччині, про традиції, яких вони дотримуються, готуючи головну вечерю у році.

У хатинах села Пужники – метушня. З самого ранку господині готують 12 страв, їхні дочки до ідеальної чистоти та блиску наводять лад у хаті. А чоловіки годують свійських тварин, щоб корівки, коні, поросята та інші тварини (що у кого є), були добре ситі. Бо існує повір’я, що саме у цей вечір тварини набувають здатності говорити людською мовою і можуть поскаржитися янголам на те, що господарі їх погано обходять.

У цей час господині беруться за основну страву пісного столу – кутю. Її готують першою, щоб після обіду встигнути провідати померлих на цвинтарі та пригостити їх святковою кутею. Взагалі, приготування куті має свої особливості та забобони. Найперше правило – цього дня суворо заборонено казати слово “мак“.

“Бо воші будуть. Коли в макітрі треш мак, то треба говорити “зерніта” або “зеленець”, – розповідає жителька села Пужники Марія. – Але як вже хтось забувсі і сказав раз, то не звертали на то уваги.”

Далі готуються всі інші страви. Пані Ганна розповідає, що до свого святкового столу, крім куті, готує “приймані гриби” та оселедець, пироги (так у Пужниках називають вареники) з капусти, маринований оселедець з цибулькою, смажену на соняшниковій олії рибу, копчену рибу, пісний борщ, пампушки з маком, узвар із сушених яблук та айви. І, звичайно, господині печуть хліб, під час замісу якого “заговорюють” його на здоров’я та злагоду.

Під час приготування страв головне правило – не сперечатися, якщо на кухні не одна господиня.

“Зварена у злагоді їжа дасть тим, хто її споживає здоров’я на цілий рік”, – наголошує Ганна.

Коли усе приготовлено, господині беруться застеляти стіл найкращим обрусом, а під нього ставлять на чотири кути зубчики часнику.

“Аби всі були здорові. Як то кажуть, чисник захищає від хворіб та злих сил”, – пояснює сусідка Ганни Галина.

Далі – кладуть три калачі, а під них гроші, щоб у господарів цілий рік був достаток. Біля хліба ставлять свічку, яку запалюють перед початком вечері. Із приборів ставлять тільки ложки – ніяких гострих предметів: вилок чи ножів. До речі, ложок та стаканів ставлять більше, ніж потрібно. Але зайві ложки зовсім незайві. Вони – для померлих родичів, котрі також прийдуть вечеряти цієї ночі.

Тепер можна подавати страви. Кожна подається лише в одній тарілці, з якої їдять усі члени сім’ї. Першою, звичайно, пробують кутю. Але перед цим усі збираються біля столу, чекаючи найстаршого чоловіка у родині.

Він входить до оселі з бабою – сіном та дідухом, колоски для якого беруть з останніх жнив, бо саме вони найплодючіші. Глава сім’ї віншує свою родину із прийдешніми Різдвяними святами та кладе дідуха у кут кімнати, а бабу – під стіл, куди відразу залізає малеча, вигукуючи “ку-ку-рі-ку”, “му-му”, “іга-га”, “ко-ко-ко”, “няв-няв”, “гав-гав”. Це для того, аби у господарстві добре велося. За це дітки отримують гроші. Після цього усі “вклякають” до молитви. Коли останній скінчив молитися, господар дому запалює свічку – вечеря почалася.

За столом члени сім’ї розмовляють спокійно, їдять акуратно, щоб не поляпати скатертину і, не дай Боже, щось впаде зі столу – це пророкуватиме, що у цьому році когось із членів сім’ї не стане. Коли усі страви скуштовані, сім’я починає колядувати. Різдво – на порозі. А після вечері незаміжні дівчата збирають усі ложки зі столу та йдуть на вулицю, вистукуючи приборами. З котрої сторони загавкає собака – там суджений її. Після закінчення вечері родина розходиться, господарі лягають спати. Зі столу нічого не забирають, бо із засвіту йдуть на вечерю рідні…

Публікація Як на Тлумаччині готуються до Святої Вечері запозичена із ресурсу WestNews.

Шостого січня у кожному домі панує особлива атмосфера передріздвяного настрою та дива. У кожного регіону Івано-Франківщини свої особливості приготування Святої Вечері та традиції, що її супроводжують. Тож WestNews розпитав господинь села Пужники, що на Тлумаччині, про традиції, яких вони дотримуються, готуючи головну вечерю у році. У хатинах села Пужники – метушня. З самого ранку господині готують 12 страв, їхні дочки до ідеальної чистоти та блиску наводять лад у хаті. А чоловіки годують свійських тварин, щоб корівки, коні, поросята та інші тварини (що у кого є), були добре ситі. Бо існує повір’я, що саме у цей вечір тварини набувають здатності говорити людською мовою і можуть поскаржитися янголам на те, що господарі їх погано обходять. У цей час господині беруться за основну […]

Публікація Як на Тлумаччині готуються до Святої Вечері запозичена із ресурсу WestNews.