Свічки на кладовищі та гуцульський одяг: як святкували Великдень у найвіддаленішому куточку України

Гуцули все ще йдуть до церкви у національному одязі.

Як святкують Великдень українці в найвіддаленішому куточку України?  Журналісти поїхали у найвіддаленіші селі Прикарпаття – Гриняву, а за нею Пробійнівку.

У маленькій церкві, яка трохи більша за капличку, лише священник. Він одягається у білі ризи, святковий фелон.  За хвилину приходять і перші парафіяни. Паламар Віталік теж одягає святковий стихар. Миготливі вогники у темряві — це парафіяни з ліхтариками, які йдуть з далеких присілків по багнюці до божого храму, пишуть Версії з посиланням на ТСН.

Це один з наймолодших приходів Української православної церкви. Після отримання томосу селяни вирішили попрощатися з російською церквою.

З далеких перебираємося в самісіньке серце гуцульського краю, знамениту Криворівню. Кого тут тільки не було. Франко років з 15 відпочивав тут, привозив сюди своїх друзів. Коцюбинський саме тут пише повість “Тіні забутих предків”. Усі вони захоплювалися традиціями та звичаями гуцульського краю.

Церква у Криворівні давня, цього року їй 360 років. Побудована без жодного цвяху. У Криворівні досі дотримуються старої як світ традиції – для чоловіків та жінок окремі входи. На кладовищі, теж за старим звичаєм, цілу ніч, горять свічечки.

Хоч і не всі, але гуцули все ще йдуть до церкви у національному одязі. І навіть кошики з пасочками кожна родина кладе на своє місце.

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!

Гуцули все ще йдуть до церкви у національному одязі. Як святкують Великдень українці в найвіддаленішому куточку України?  Журналісти поїхали у найвіддаленіші селі Прикарпаття – Гриняву, а за нею Пробійнівку. У маленькій церкві, яка трохи більша за капличку, лише священник. Він одягається у білі ризи, святковий фелон.  За хвилину приходять і перші парафіяни. Паламар Віталік теж одягає […]