Наймолодший полонений моряк Андрій Ейдер: героїчний шлях додому. ФОТО

Сьогодні ми згадуємо дату 25 листопада 2018 року, як страшний сон, адже ніхто з нас не міг передбачити саме такий розвиток подій. Російські прикордонники виконали ганебний наказ вищого командування біля берегів анексованого Криму, обстрілявши і захопивши три кораблі Військово-морських сил України: катери «Бердянськ», «Нікополь» і буксир «Яни Капу», що прямували з Одеси до Маріуполя, а також їхні екіпажі. У полон потрапили 24 українці.

Наймолодшим із захоплених українських моряків був Андрій Ейдер, якому у грудні 2018 року виповнилося тільки 19-ть років. Під час штурму прикордонників РФ молодий моряк отримав поранення. На той момент хлопець встиг прослужити на флоті всього-нічого – 2 місяці, а на третьому місяці служби став бранцем.

Як розповів батько Андрія – Дмитро Ейдер, син ще змалку полюбив море. Тому вступив до морського транспортного ліцею в Одесі. Після його закінчення відбув на військові навчання, де і підписав контракт на службу у ВМС. І ось на його долю випали такі випробування довжиною в 286 днів…

У своїх листах військовополонений дякував людям, які висловлювали йому постійну підтримку. За його словами, звернення небайдужих дійсно допомагали впоратися з переживаннями під час ув’язнення.

«Весь цей час у мене одна думка: як в сучасному світі одна країна може звинувачувати і утримувати діючих військовослужбовців з іншої країни і не визнавати їх військовополоненими? З огляду на те, що перед цим був односторонній збройний конфлікт, результатом якого стали поранення та пошкодження техніки. Як можна прирівняти діючих військовослужбовців ВМС до злочинців? Відколи служити українському народові стало злочином?» – обурювався Ейдер.

Моряк нагадував, що в сучасному світі між країнами існують багато домовленостей. Однак у випадку українських військовослужбовців це абсолютно не працювало. Адже Росія довго та вперто не погоджувалася залагодити конфлікт дипломатичним шляхом.

Труднощі спілкування

Про те, що Ейдер страшенно сумував за рідними та коханою дівчиною, мабуть, не варто зайвий раз згадувати.

«Дуже сумую за сім’єю … Ми не можемо не те, що побачитися, а навіть поспілкуватися по телефону. Звичайні листи, надіслані поштою (всі ми знаємо, як вона «швидко» працює) затримують на кілька місяців або взагалі не віддають. Як це можливо в столітті, коли всі спілкуються в месенджерах і звикли отримувати відповіді за кілька секунд?», – казав Андрій.

Дмитро Ейдер розповідав, що листи від рідних доходили до ув’язнених моряків не так часто.

“Такого прямого спілкування в нас нема. Ми спілкуємося через адвокатів або через консулів, тому що листи від рідних не пропускали до останнього часу. Зараз потроху почали пропускати. Тобто листи від чужих людей, чому ми просимо, щоб люди писали листи, зробили ці всі речі, тому що листи від чужих людей доходять до хлопців, а листи від рідних не доходили”, – сказав батько моряка.

Навчання та вірші

Ще більш поважний той факт, що Ейдер, навіть перебуваючи в ув’язненні, продовжував навчатися.

«Він вчиться. Вивчає німецьку мову, пише вірші для своєї дівчини. Кумедно… дає нам настанови – купити коту дряпалку, батькові – припинити пити кока-колу. Почуває себе бадьоро. Дуже змужнів», – розповіла мачуха Євгенія Ейдер.

Водночас вона підкреслила, що в полоні до українських моряків ставилися з повагою. Як до офіцерів.

«Хлопці між собою не мають можливості спілкуватися. Але навіть у полоні до наших хлопців ставляться з повагою – як до офіцерів».

Підтримка родини

До слова, спершу Андрій був проти, аби батьки приїздили до СІЗО. «Наприклад, перші рази Андрій не дозволяв, щоб ми їхали. Він дуже чітко, по-дорослому сказав:

«Ви не уявляєте, що таке – побачити мене 20 секунд за склом, а потім їхати додому», – пригадує Євгенія.

Також жінка акцентувала на важливості всіх заходів, які проводяться на підтримку моряків.

«Усі флешмоби, акції, заходи, які роблять люди, для нас, батьків, надважливі. Ми відчуваємо підтримку всієї України. І через нас відчувають цю підтримку хлопці. Жовто-блакитні кораблики – дуже підтримували», – зауважила Ейдер.

А ще якось Андрій визнав про що шкодує, а саме те, що раніше не цінував близьких. Сварки всередині сім’ї хлопець назвав найдурнішими вчинками в своєму житті.

Батько полоненого Дмитро Ейдер, до слова, нині зі своєю сім`єю проживає у Надвірній, а свого часу переїхав з Одеси на Прикарпаття. Дмитро Євгенович – одесит з німецьким корінням. Він – коваль-зброяр, майстер народних ремесел. Із своєю дружиною Євгенією, яка є корінною надвірнянкою, вже понад чотири роки займаються волонтерством.

Сила волі

А ще, 19-річний моряк запам’ятався своєю силою волі, про що не боявся відверто говорити. «Я наполягаю і сподіваюся на те, що суд візьме до уваги думку міжнародних судових органів і звільнить нас з-під варти», – заявив моряк під час одного із засідань.

Після винесення рішення український моряк додав:

«Позаду черговий судовий процес, підсумок якого був цілком очікуваним. Він, як і попередні процеси пройшов в «закритому режимі». Абсурд! Навіть судове засідання закривають з надуманих причин, про яке здорове рішення суду можна говорити? Про який суд взагалі можна говорити по відношенню до діючих військовослужбовців? Уже майже дев’ять місяців ми є учасниками цієї постановки в цьому театрі абсурду. Але так і не можемо вникнути в суть цієї п’єси. Клопотання відхиляються, вводиться «закритий режим» – робиться все, щоб не пролити світло на цю постановку. Тим часом по ТБ продовжують називати нас злочинцями, говорити про «чудові» умови утримання. Я, як і всі моряки, висловлюю подяку волонтерам, які нам завжди допомагають», – зазначив він.

«Чи боюся я висловлювати свою точку зору? – Ні! Силу волі українського моряка не зламати. Після всіх пережитих труднощів вона тільки міцнішає», – резюмував полонений український моряк.

І ось знаменний день настав 7 вересня 2019 року… емоції, які пережили усі, і звільнені моряки, і рідні та найдорожчі, а також усі небайдужі українці, мабуть запам’ятаються дуже надовго. Після повернення на рідну землю українських моряків з полону зустрічали не лише традиційним українським короваєм з сіллю, а й військовими нагородами.

Командувач Військово-морських сил ЗСУ адмірал Ігор Воронченко вручив Андрію Ейдеру та його побратимам-героям ордени, чергові військові звання і офіцерські кортики. Далі – моряків оглянули медики – щоб визначити їхній стан здоров’я після утримання у російських в’язницях.

Опісля процедур військові поїдуть у свої домівки на заслужений відпочинок. Вони на це заслужили! Вони – справжні Герої та Патріоти України!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обмін завершено: Бранці Кремля повернулися додому. ФОТО/ВІДЕО

Публікація Наймолодший полонений моряк Андрій Ейдер: героїчний шлях додому. ФОТО запозичена із ресурсу WestNews.com.ua.

Сьогодні ми згадуємо дату 25 листопада 2018 року, як страшний сон, адже ніхто з нас не міг передбачити саме такий розвиток подій. Російські прикордонники виконали ганебний наказ вищого командування біля берегів анексованого Криму, обстрілявши і захопивши три кораблі Військово-морських сил України: катери «Бердянськ», «Нікополь» і буксир «Яни Капу», що прямували з Одеси до Маріуполя, а […]

Публікація Наймолодший полонений моряк Андрій Ейдер: героїчний шлях додому. ФОТО запозичена із ресурсу WestNews.com.ua.