Кримінальні історії у Станіславові: як офіцер постав перед судом

На початку ХХ століття життя вояків станиславівського гарнізону було непростим. Крім щоденної муштри та виконання наказів командування, солдати регулярно виїздили на так звані маневри, тобто польові навчання.

Під час маневрів вояки здійснювали багатокілометрові піші марші, навантажені важкою зброєю та різним реманентом, а також днями перебували в окопах у холоді, під дощем чи під палючим сонцем. Тож не дивно, що у свій вільний час вояки намагалися відпочивати на повну. Вони активно відвідували нічні ресторації, кав’ярні, були частими гостями й у «кварталі червоних ліхтарів» на Зосиній Волі, пишуть Версії з посиланням на ЗК.

Однак такі розваги вимагали грошей, і щоб добути їх, деякі вояки йшли на злочин. У грудні 1903 року військовий карний суд розглядав справу Юзефа Марка, станиславівського поручника крайової оборони. Марк був родом із Перемишля, де зростав у родині бідного цирульника. Там він навчався в гімназії, а після отримання атестату зрілості став добровольцем і вступив до війська, причому завдяки отриманій освіті зразу ж отримав звання поручника. Він користувався повагою серед товаришів, тож йому довірили розпоряджатися коштами для офіцерської «менажі», тобто військової кухні. Але Марк вів гуляще життя і витрачав на розваги величезні суми, а тому не виправдав довір’я колег. З офіцерської каси він витратив аж 1600 корон на власні цілі, а коли недостачу помітили, намагався виправдатися тим, що загубив ці гроші.

Однак обшук у його помешканні виявив, що він говорив неправду, крім того, згодом вийшло на яв, що поручник ще й сфальшував квитанції постачальників провіанту для військової кухні. Юзефа Марка заарештували, а суд присудив йому чотири роки позбавлення волі і втрату офіцерського звання.

Підготувала Олена БУЧИК

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!

На початку ХХ століття життя вояків станиславівського гарнізону було непростим. Крім щоденної муштри та виконання наказів командування, солдати регулярно виїздили на так звані маневри, тобто польові навчання. Під час маневрів вояки здійснювали багатокілометрові піші марші, навантажені важкою зброєю та різним реманентом, а також днями перебували в окопах у холоді, під дощем чи під палючим сонцем. […]