“Нуль відходів”: як активістка з Франківська відвозить сміття на переробку у столицю

Бути людиною

Активістка і депутатка Івано-Франківської обласної ради Євгенія Бардяк сортує сміття вже близько 10 років. Частину здає на переробку в локальну ініціативу, а решту возить у Київ на велику сортувальну станцію.

Тема зеровейсту, тобто життя без сміття, в травневі свята стає особливо актуальною. Любителі шашликів залишають після своїх пікніків купу скла і пластика, хоча могли би взагалі обходитися без нього, бо є багаторазова тара. Пандемія також нанесла величезну шкоду екології, адже тепер все, що раніше клали просто в пакет, загортають ще у кілька шарів плівки. Смітники наповнені одноразовими масками і пляшечками від антисептика. Жахливий сон для людини, яка сповідує практику “нуль відходів”.

Активістка і депутатка Івано-Франківської обласної ради Євгенія Бардяк, яка сортує сміття вже близько 10 років, розповіла Depo.ua про свій досвід життя без сміття. Вона розповідає, що замислюватись про сортування почала після заміжжя, все почалося з целофанових пакетиків.

“Я вийшла заміж і переїхала до чоловіка у квартиру. До того часу я жила в гуртожитку, і в мене не було стільки відходів, тому що я не готувала там їжу, і в мене не було такого побуту. У квартирі я зіштовхнулася з побутом, з покупкою продуктів на ринку, в мене почало накопичуватись дуже багато пакетів. На базарі продавці пхали кожен помідор чи огірок в окремий пакетик, в аптеках так само, навіть якщо ти купуєш один блістер”, – згадує вона.

Так Євгенія почала відмовлятися від зайвих пакетиків на ринку і приходити зі своїми. Каже, продавці робили великі очі і переконували, що це безкоштовно. Пакетики-маєчки Євгенія почала мити, використовувати повторно і замість сміттєвих, а ті сміттєві, які купила 10 років тому, досі не використала.

сортування

“Коли ми виносимо сміття з хати, воно нікуди не зникає, і це має усвідомити кожна людина. Воно залишається десь у нас під вікнами, образно кажучи. Навіть якщо ми його не бачимо, воно випускає шкідливі випари, люди не просто так почали частіше хворіти, екологія на це впливає”, – розповідає активістка.

Декілька років тому вона з організацією “Молода просвіта” організувала проект для зменшення використання в побуті поліетиленових пакетів – роздавала людям листівки з порадами, як це можна зробити. “Це декілька простих порад, які актуальні й дотепер: якщо ви йдете в магазин – не забувайте брати з собою сумку, щоб не купувати щоразу пакет, або мати 2-3 пакети, якими користуєтесь постійно. Використовуйте поліетиленові пакети замість сміттєвих. Обирайте паперові пакети, відмовляйтеся від зайвого пакування”, – говорить Євгенія.

З часом вона почала сортувати і папір, відкладати в окрему коробку, бо побачила, що в Івано-Франківську його легко можна здати на макулатуру. Потім виявила, що приймають також і пляшки на склобій.

сортування

“Колись про мене зняли телесюжет, що я сортую папір. Мене тоді активно критикували, мовляв, це дивно – навіщо сортувати папір, він ж перегниває. Але папір чинить велику масу сміття, його перегнивання створює додатковий шкідливий викид у повітря, та і для чого рубати нові дерева на папір, якщо можна переробити вже існуючий. Мене питали, навіщо я захаращую квартиру. Коли мені на роботі робили зауваження про сортування паперу, я дійшла до висновку, що краще вже вчити не дорослих людей, а молодь до 35 років і школярів, бо старших переконати складніше”, – вважає активістка.

За її словами, у старшого покоління вже вироблені давні звички, люди не хочуть їх змінювати, хіба що під впливом загальної хвилі змін. А цю хвилю мають зробити саме молоді люди. “Мій чоловік дуже свідомий, він погодився з думкою, що треба сортувати і повторно використовувати сировину, хоча іноді я йому ще нагадую брати сумки з собою на ринок. Нашому сину 7 років, і він бачить, що ми сортуємо і знає, що обгортку з-під шоколадок треба викидати в окрему коробку для того, щоб потім ці відходи правильно реалізувати. Він бачить наш з чоловіком приклад. З батьками значно складніше, вони не завжди дослухаються. Думаю, освітні процеси не варто спрямовувати саме на старших людей”, – каже вона.

сортування

Близько двох років тому в Івано-Франківську з’явилась ініціатива Sort Smart, яка приймала різні види чистої вторсировини. “Мене це дуже потішило, бо вони приймають відходи, які не приймають інші точки, і в них коректніше ставлення до тих, хто здає вторсировину. Треба змінювати стереотипи, бо люди звикли, що її здають тільки безхатьки Але це не так, сортувати папір та іншу сировину має кожна сім’я, яка вважає себе свідомою”, – пояснює Євгенія.

Жінка каже, з волонтерами Sort Smart можна поспілкуватися, дізнатися, куди далі поїде твоє сміття. А на точках прийому макулатури і скла такої можливості немає. Євгенії важливо це знати, оскільки вона витрачає багато зусиль на очищення та сортування вторсировини, зберігає її вдома якийсь час, перш ніж віддати на переробку. Тому активістка хоче бути впевнена, що її сміття точно потрапить на переробку, а не у загальний смітник.

сортування

Ініціатива Sort Smart приймає на переробку, окрім паперу і скла, упаковку Tetra Pak (картонна упаковка, з внутрішнього боку вкрита фольгою, – ред.), деякі види маркованого пластику, стаканчики з-під кави, алюміній, упаковки з-під коли, з-під кукурудзи та інший метал.

“Мене завжди цікавило, що робити з рештою відходів. Я пішла як волонтерка на їхню сортувальну станцію, щоб подивитися, що вони приймають і зрозуміти для себе, що я можу туди приносити. Так, вони приймають деякі види пластику, але він має бути маркований і цифрами, і буквами. Це важливо і для них, і для тих, хто його здає, бо той пластик, який маркований тільки цифрами, волонтери викидають на загальний смітник. І от людина думає, що її пластик піде на переробку і її совість чиста, але насправді це не так. Це тому, що люди не завжди знають, що саме приймає ця ініціатива”, – розповідає активістка.

За словами Євгенії, те, що приймає Sort Smart, іноді змінюється, залежно від того, який запит є у заготівельників. Тому жінка слідкує за їхньою сторінкою у Facebook, щоб знати, яка сировина наразі для них актуальна.

сортування

“Те, що вони не приймають, або якщо я не впевнена у подальшій долі цього сміття, я реалізовую в іншій сортувальній станції, яка є в Києві і називається “Україна без сміття”. Так я своє посортоване сміття везу в Київ і там здаю з впевненістю, що воно буде перероблене. Для мене важливо, що вони відповідальні і вивчають всі процеси: як переробляється сміття, куди воно йде на переробку, вони це знають і можуть розказати. І коли я приношу різні види сміття – я розумію, що з ним відбувається потім”, – каже вона.

Так, наприклад, пластикова пляшка – це не просто пляшка, а три види сміття: кришечка, яка зроблена з іншого пластику, сама пляшка і етикетка. Ці частини мають сортуватись окремо, кришечка і пляшка переробляється, а етикетка буде спалена.

У мене вдома накопичується якась кількість сміття, яке не переробляється, і коли я їду у відрядження в Київ, то завжди заїжджаю на станцію сортування “Україна без сміття”, щоб там досортувати і здати. Це безкоштовно, а якщо я залишаю текстиль чи відходи, які підлягають тільки спаленню, я ще й плачу за це гроші. Тому якщо бачу, що упаковка не підлягає переробці, то, швидше за все, відмовлюся від цього продукту і куплю той, упаковка якого переробляється. Мені так вигідніше і зручніше, ніж потім платити за утилізацію цієї упаковки. Це свідоме споживання”, – вважає активістка.

Євгенія переконана, українцям варто розвивати культуру споживання, бо в кожного є речі, гаджети, якими ми не користуємось, одяг, який ми вдягали лише один раз, або взагалі жодного. Перед тим, як щось купувати, потрібно подумати, чи справді нам це необхідно.

сортування

“Я отримую від цього задоволення і мене це не обтяжує. Я, кандидатка медичних наук і депутатка облради, одягаю свою норкову шубу, беру торби зі сміттям і їду з цим всім в Київ, щоб здати на переробку”, – сміється жінка.

За її словами, “Україна без сміття” – ініціатива, яка має широкий спектр сировини, яку вони приймають на переробку, наприклад пінопласт, одноразові пакетики, пакети, багато видів плівки, пакети, які всередині мають чорне покриття. “На переробку також можна здавати різні гаджети для того, щоб їхні запчастини використовувались повторно. Вони приймають тару з-під косметики, тіней, помади, балончики з дезодорантів. Все це розділяється на частини і сортується окремо”, – пояснює жінка.

Зокрема, є частина сировини, яка взагалі не переробляється. Наприклад текстиль: зношене взуття, стара білизна, загалом те, що не можна віддавати на благодійність. Це все йде на високотемпературне спалювання, не обов’язково на сміттєспалювальному заводі, це може бути цементний завод, бо вони можуть використовувати у печах вугілля, а можуть – текстиль, і в них є необхідні фільтри, які затримують канцерогенні та шкідливі речовини.

сортування

Фото: Євгенія Бардяк

Текстиль спалюється не до попелу, а повністю, він зникає, перетворюється в енергію. Інший вид – упаковка, яка шелестить, так звані шуршики, з макаронів чи гречки. Губки для миття посуду, зубні щітки, немаркована пластмаса. Їх спалюють окремо від текстилю.

“Тоді в смітнику залишається тільки органічні відходи. Той, хто живе в приватному будинку, може зробити для таких відходів компостну ямку. Жителям квартир “Україна без сміття” пропонує киянам опцію зі здачі органіки. У Франківську такого немає, тому ми викидаємо на сміття лише органіку, а все інше сміття повністю йде на переробку”, – додає Євгенія.

Одяг у хорошому стані, але морально застарілий, Євгенія віддає в магазини second hand. Вона переконана, що віддавати безкоштовно не варто, оскільки люди, які не платять за річ, можуть накопичувати зайве, те, що їм насправді не потрібне. Дорожчі речі дарує подругам. Інше – банки, картини, сувеніри, чашки тощо – роздає через соцмережі.

“В обласній раді я зараз працюю в екологічній комісії і моїм пріоритетом є налагодити роздільне сміттєзбирання і його переробку на рівні малих громад. Цим буду займатися наступні 5 років і хочу, щоб моя приватна ініціатива переросла у локальну ініціативу, по Івано-Франківській області”, – додає Євгенія.

За словами активістки, зараз з’явилось багато медичного сміття – масок і одноразових рукавичок, бо люди змушені часто їх змінювати.

“Я і моя сім’я збираємо одноразові маски і рукавички в окремий пакет, який зав’язуємо і так зберігаємо їх до часу утилізації. Вони не утилізуються із загальним сміття і навіть не спалюються зі звичайним сміттям, бо таке сміття вважається небезпечним. Для їх утилізації потрібна окрема ліцензія. Наприклад, усе медичне сміття, яке є у медичних закладах, утилізується окремими фірмами, які мають на це право, тому я таке сміття тримаю окремо і в Києві залишаю його у спеціальних контейнерах”, – розповідає вона.

Водночас побільшало і одноразового посуду, оскільки заклади працюють переважно на виніс. Жінка намагається мінімізумати покупку готової їжі в цей період, а якщо таки купує каву чи їжу з собою – потім той посуд несе у пакеті додому, миє та теж відкладає для утилізації.

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!

Активістка і депутатка Івано-Франківської обласної ради Євгенія Бардяк сортує сміття вже близько 10 років. Частину здає на переробку в локальну ініціативу, а решту возить у Київ на велику сортувальну станцію. Тема зеровейсту, тобто життя без сміття, в травневі свята стає особливо актуальною. Любителі шашликів залишають після своїх пікніків купу скла і пластика, хоча могли би […]